You are viewing 13gorgona

Сьогодні була війна...

горгона

1 серпня. Сьогодні була війна...

Сьогодні роковини від початку Першої світової війни.

Рівно 100 років тому, 1 серпня 1914 року Німеччина оголосила війну Росії. Бо незадового до того ерцгерцог Фердінанд невдало з’їздив до Сараєво і перетнувся з членом організації “Млада Босна” Гаврилою Принципом…

Тоді, 100 років назад, мабуть так сама було жарко. Так само колосились поля і падали яблука додолу. Так само в Росії бив ентузіазм через край, існувала величезна довіра до царя та впевненість в “правом дєлє” з обох боків конфлікту…

Зрештою, ця війна похоронить обидві імперії – і Російську і Німецьку, а додатково ще дві – Австро-Угорську і Османську, прокотиться по континенту колесом кривавих революцій і створить нову політичну реальність у світі…

З точки зору розвитку цивілізації, це була мабуть найнепотрібніша і найнелогічніша війна. Війна, яку можна було оминути і зупинити, хоча історія і не допускає подібної “версійності”…

Водночас це була і остання “романтична” війна, якщо про війну так можна говорити взагалі… Описують випадок, коли полоненого англійського офіцера, під “чесне слово” відпустили додому, щоб похоронити матір… Він пішов, і повернувся назад, в полон, бо давав чесне слово…

Для кожної нації, по-своєму ця війна стала переломним моментом в контексті власної “ідентичності”. І в цьому плані цікаво порівнювати Першу світову з Другою, наприклад, у Франції… До якої б старої провінційної церкви у Франції ви не зайшли, неодмінно побачите на стінах прізвища та імена загиблих під час Першої світової. Бо Франція мужньо і вперто воювала в Першу світову… А от Друга світова – в історії Франції майже відсутня. Не було такої події! Франція програла Гітлеру за лічені дні, і ця війна увійшла в історіографію під назвою “дивної”, або “позорної” війни. Колективне підсвідоме зтерло її з карти пам’яті…

..Для мене краща література, яка написана про першу світову – це документальний роман Ернста Юнгера “В стальних грозах”. Юнгер - німецький офіцер, а пізніше філософ, один з ідеологів “консервативної революції”. У першу світову його було тяжко поранено 6 разів. Згадана книга – шедевр, який до “мурашок” реалістично описує війну з окопів…

А ще Перша світова дала нам Еріх Марія Ремарка, Ярослава Гашека з його легендарним Швейком… Та раннього Хемінгуея… Через 15-ть років він напише найсильніший роман про війну і про кохання “Прощавай, зброє!”

Минулого року в видавництві Corpus вийшла також шедевральна книга Петера Енглунда “Восторг и боль сражений” (я читав російською). Автор, з допомогою скрупульозного дослідження архівів, відновив хід дій Першої світової з боку близько двох десятків абсолютно різних людей з обох боків конфлікту: російського офіцера, німецького матроса, французького дипломата німецької школярки, австралійської “добровольниці” і тд… Він показує, як настрій і сприйняття війни людиною змінєються від захоплення та ентузіазму, до тотального страху і ненависті…

…Перша світова ласо пожерла мільйони людей, хоч і була значно менше “жертвомістка” у порівнянні з Другою світовою. Бо ж тоді серед живих, залишився, наприклад один з її ветеранів, невизнаний художник та скромний єфрейтор на прізвище Шікльгрубер, який невдовзі стане Гітлером і покаже світові, що Перша світова це “цвіточкі”…

До чого це я все пишу… Та просто для того, що, даруйте за сентиментальність, без війни все таки краще. І без світової, і без будь-якої іншої… Можна довго розповідати про “прогресивну” та очищуючу роль війни, про розвиток техніки і технологій з її допомогою Все це так… Але вас не зрозуміють ті покоління, які через неї пройшли…

І як сказав Альберт Ейнштейн: “Я не знаю чим люди воюватимуть у Третю світову. Але точно знаю, чим вони воюватимуть у Четверту: палицями і камінням”…

Tags:

Milla Jovovich, 1992

вино
Originally posted by alina_rusak
Семнадцатилетняя Милла Йовович на фотосессии Каллиопы Грегореа (Calliope Grigorea)

милла4

милла1
Смотреть дальше...Collapse )
горгона

.Повертайся живим.

Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці
І вчися наново жити потому
З перепрошитою вірою в серці.

Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.

Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.

Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.

Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди, а
Вже у твоєму дітиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.

Ні, ця війна не потрібна нікому.
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.

IMG_20140725_093632

Жорстко, щиро, правдиво.

горгона

- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.