?

Log in

Астма или оргазм?

Originally posted by bither at Астма или оргазм?
Вчера совершенно неожиданно для себя сформулировал то, что до сих пор ощущал чисто интуитивно.
Я не скрываю, что до некоторых событий считал, что почти что 400 лет совместного проживания, родственные связи, языковая общность, сделали Россию братской страной. С чего бы там не начиналось.
Ведь мы вместе пережили две самых больших войны и ещё десяток малых, сражались в одних окопах, лежали в братских могилах. Мы вместе пережили 70 страшных лет большевизма. Мы оформили отдельные квартиры и пожали друг другу руки в 91-ом. Это было невероятно - без кровопролития, обнявшись на прощание, сохранив культурные и человеческие связи. Я уж думал, что это первый случай в истории. Но исторические закономерности нарушаются редко.
Были звоночки, были... Но знаете, как бывает? Да, не может быть! Да, показалось! Ну, это случайность!
Никаких случайностей.
Это мы, наивные, думали, что это совместное проживание. Как выяснилось, с той стороны всегда знали, что это оккупация.
Оккупация, которой 400 лет - это все равно оккупация. Оккупант, между подавлениями восстаний местных аборигенов, может быть лоялен к коллаборантам и охотно выбирает из них администрацию, берет в жены местных женщин, которые рожают ему детей, которые вроде как местные, а на самом деле получаются, не совсем. Они, и лучшие из детей покорённого народа, получают образование в метрополии, обрастают связями и возвращаются домой носителями иного отношения к оккупанту. Империя прорастает в провинцию и рано или поздно провинция сдаётся. Или вспыхивает. Это зависит не только от национального самосознания, но и от того не перегибает ли империя палку, сохраняет ли чувство меры. Обыкновенно Империи, особенно слабеющие или новосозданное с чувством меры не дружат.
Для того, чтобы ассимилировать одни народы нужны годы. Для других - столетия. Иные держатся тысячами лет, вбирая в себя лучшее из чужих культур и переплавляя заимствованное в тигле культуры собственной. Пример тому крутой расплав иудейско-греко-римской культуры, из которого выковалось чудо сегодняшней западной цивилизации, соединённое с прошлым роскошным византийским мостом.
Даже если бы я хотел думать иначе, мне не дадут этого сделать соседи - пресса, ТВ, политологи, аналитики и политики первого эшелона в один голос призывают вернуть мятежную провинцию в стойло. Поставить на колени и заставить считать себя частью их страны. Болезнь украинства, страна 404, несуществующий народ придуманной страны, птичий язык, герои-предатели...
И это говорят вполне интеллигентные люди: писатели, кинематографисты, ученые! Вернуть, разбомбить, наказать, починить!
А я все чаще думаю, что настоящий предатель украинского народа - это не Мазепа, а Богдан Хмельницкий, предавший всех и вся и бросившийся спасаться под крыло к русскому царю. На его совести 400 лет оккупации, из которых так и не получилось братства.
Могло или не могло оно получиться - второй вопрос. Я думал, что могло, но мне быстро, в три матерных слова, объяснили моё заблуждение.
Многие из нас раньше думали, как я.
Некоторые и сейчас так думают.
Знаете, есть хороший еврейский анекдот на схожую тему: Сёма, ты знаешь, то, что мы с тобой много лет имели за оргазм, оказалось таки астмой...
Это таки была оккупация, господа! К моему великому сожалению, но это была оккупация.

Политика, история, Россия-Украина, размышлизмы


Я служу в армии и просто таки обязан знать, что с нашей войной было, что будет, о чем карты говорят. И что это за фигня с якобыдиверсиямив Крыму, и будет ли наступление. Так вот. Карты — десятки, двадцатьпятки, пятидесятки — говорят нам следущее: я не знаю, будет ли орочье наступление, но знаю, что будет после:

Когда утром они двинут на тонкую красную линию и прорвут оборону вопов и ропов — они, все такие резкие, быстрые, обильно вооруженные — уткнутся в десант. Синие береты, стоящие вдоль линии — запрыгнут в свои брдмки и бэтэры и подскочат туда, где перекатом валит через раздолбанные позиции враг. Развернувшись сходу — десант втулит во фланг разворачивающимся на пыльном донбасском поле ихтамнетам, добавив реку огня в слабеющие ноты огрызающихся недобитых наших пехотинцев, вцепившихся в остатки своих позиций и брызгающих кровью при каждом движении секундной стрелки. Не верите? Спросите у десанта.
Read more...Collapse )

Originally posted by bither at Ремиссии не будет. Будет обострение.
Без врага Россия не продержалась и суток.
Место Турции мгновенно заняла Украина.
Ну, нельзя же лишаться такой возможности валить на кого-то свои промахи, свою импотентность.
Крым должен скрежетать зубами, повернувшись на север.
Я не знаю, какой долбоёб может поверить в Украинские ДРГ, пробивающиеся в Крым под прикрытием артиллерии и бронетехники, но такие мыслители в России не редкость. 86% таких долбоёбов уже задокументированы официально через соцопросы и количество их растёт одновременно с патриотизмом.
Читая заявление ФСБ, я, честно говоря, не знал, смеяться мне или плакать над этим фантастическим рассказом.
Но пипл хавает. Зачем напрягаться?
И тут же мелкий фюрер вылазит на трибуну с заявлениями...
Я все ждал, что он скажет: Помидорами они не отделаются!
Но он не сказал. Он сказал про терроризм. Польша выбрала терроризм, сказал он.
Ой, это Гитлер сказал! По поводу Гляйвица! Я ничего не перепутал? Ах, он сказал: Украина выбрала терроризм!
Это, конечно, в корне меняет дело.
Сколько россиян сегодня вспомнило про Гляйвиц? Сколько россиян знают, что такое Гляйвиц и с чем его употребляют?
И пара слов о тех, кто ездит в Крым отдыхать.
Когда вас будут пиздить по почкам валенком с песком, чтобы вы признались в своих связях с духом Степана Бандеры и несуществующей ГУР МО, расскажите им, что политика вас не интересует. Сообщите это тем, кто будет подкидывать вам в багаж тротиловые шашки. И тем, кто будет готовить вас к пресс-конференции, где вы расскажете о своих планах убить Путина и вырыть тоннель из Симферополя до Киева.
Вы думаете, что это невозможно?
Возможно. Читайте Оруэлла. В той стране возможно все.

[reposted post] Аюрведа, как она есть

Вся суть Аюрведы содержится в истории с лечением Махатмы Ганди и его жены Кастурбы. В уже преклонном возрасте та серьёзно заболела пневмонией и врачи назначили ей курс пенициллина, но Ганди отказался, разрешив применять только традиционные индийские методы навроде обтирания священными водами Ганги. "Всё в руках бога" - заявил Махатма. Ни обтирания, ни приём внутрь целебной воды Кастурбе не помогли и она недолго мучаясь отправилась на тот свет.

Спустя какое-то время сам Ганди заболел малярией, и после трёх недель неудачного «аюрведического» лечения согласился принимать хинин. Как ни странно, испытанное средство британских солдат ему отлично помогло. Говорят, правда, что упрямый старикашка после выздоровления утверждал, что спас его не хинин, а прочитанная тысячу раз мантра «Траямбакам».

На этом разбор Аюрведы можно было и закончить, но мы знаем, что найдутся тысячи недовольных неофитов, которые потребуют развернуть эту тему шире. Поэтому повернёмся лицом к искателям истины.

Начнем с истоков.

1. Слово Аюрведа не означает ровным счетом ничего. То есть, слово существует, но за понятием «наука о жизни» ничего не стоит. Нет такой науки, не было и нет.

2. Никакой связи между Йогой и Аюрведой нет и быть не может. Что такое Йога я уже досконально разжевал в текстах, которые не перепечатали только ленивые, и не выдают за свои только бессеребренники. Русские и украинские «гуру» зарабатывающие деньги на армии лопоухих зайцев любят смешивать йогу и аюрведу в кучу. Однако, любой мало-мальски подготовленный в этом вопросе человек скажет три простых истины:
А. Суть Йоги заключается в прекращении флуктуации сознания. Еще это называется «остановка неконтролируемых проявлений ума» (читта-вритти-ниродха) Другой сути у Йоги нет.
Б. Есть только четыре инструмента благодаря которым достигается Йога это: неподвижность, уединение, концентрация и медитация.
В. Никакие системы физических упражнений, никакие оздоровительные практики и учения, никакие гуру или религии, не имеют к процессу остановки флуктуации сознания никакого отношения.

читать дальшеCollapse )
Originally posted by syn_snow at Соня Делоне/Sonia Delaunay (1885—1979)
Оригинал взят у syn_snow в Соня Делоне/Sonia Delaunay (1885—1979)
Соня Делоне (Делоне-Терк) (настоящее имя Сара Ильинична (Элиевна) Штерн) (1885—1979) — французкая художница и дизайнер украинско-еврейского происхождения, родом из Одессы.
Великая леди абстракционизма и арт деко, художница, развившая собственный стиль – симультанизм, выражавший динамику движения и тонкости цветовых созвучий. Современную жизнь с ее электрическими огнями, танцевальными барами и женщинами, освобожденными от корсетов и условностей, она хотела воплотить в вибрирующих, «танцующих» узорах ткани. Соня создавала “платья-стихотворения” в духе сюрреализма и театральные декорации для балета Сергея Дягилева, была дизайнером, работала не только в области интерьеров, но и занималась тюнингом автомобилей.
Car-Museum-61
Она была исключительно популярным иллюстратором моды и дизайнером текстиля, а в 1925 году американский журнал "Вог" вышел с рекламой "оптического платья" от Сони Делоне на обложке. Вместе со своим мужем (художником Робером Делоне) участвовала в оформлении Парижской Всемирной выставки 1937 года, для которой создала панно величиной в 235 кв. м. Ее работа была отмечена золотой медалью. В 1939 году она основала салон под названием Realites Nouvelles ("Новые реальности"), существующий и поныне.
В 1930-е годы была близка к абстракционистским поискам Кандинского, Мондриана, Б.Хепуорт, М.Сёфора.
Известна также как иллюстратор книг, работала также над скульптурой, керамикой и акварелями.
Соня Делоне — первая художница, имевшая персональную выставку в Лувре (1964). В 1975 она стала офицером Ордена Почётного легиона.
+14Collapse )

[reposted post] #ПрезидентУвольСтеця

У нас война. Гибридная. И если вы слышите автоматные очереди на улице, видите флаги другого государства и незаконных образований, к вам во двор залетают снаряды - значит информационную войну вы уже проиграли.

Гиркин зашел на Донбасс потому что он был проигран. Зеленые человечки появились в Крыму потому что Крым был проигран. Информационно.

В Украине 42 млн. населения. Ни одна армия мира не сможет контролировать Украину. Прежде всего надо сделать так, чтобы вы сами себя контролировали. Не брали в руки оружие, не шли в партизаны, не создавали отряды территориальной обороны, не наносили вред растянутым тылам.

Зачем умирать за коррупционную страну? Гибнуть за вороватых чиновников, рисковать жизнями ради офшоров Президента? Смиритесь, сдайтесь, улыбнитесь нам и мы вас пожалеем. Может быть. Вот что они нам говорят. Это государство вас уничтожает, эти политики забирают ваши деньги, давят вас тарифами. Не учитесь, не работайте, не развивайтесь, сидите на диване и проголосуйте за наших политиков, которые обещают вам шару и которые вас потом сольют, как слил страну Янукович - с разложенной и прогнившей, нищей армией, СБУ, МВД и прокуратурой - вот что они готовят как план Б.

И хоть под вашими окнами нет гиркиных, в дом не прилетают мины, вас не кидают в подвал - мы все равно на войне. Информационной. Проиграем - будет война реальная.

Да, Украина больна. Да, метастазы по всему организму. А значит мы очень уязвимы. Лечить надо очень аккуратно, долго и главное - не сделать хуже.

О чем думал Гнап когда устраивал информационную атаку на главнокоммандующего страны? Когда спекулировал на Иловайске? Когда манипулировал и пользовался финансовой неграмотностью населения, когда тащил в качестве эксперта кипрскую ватницу в эфир?
О чем думала Станко, рассказывая, что там - люди, которые просто хотят отделиться?
О чем думает Савченко, рассказывая, что надо улыбаться и просить прощения?
О чем думает 112 канал, запуская Пескова в эфир?
О чем думает УП, превращая свой твиттер в бенефис росСМИ?
Этот список бесконечен.

Мне тут предлагают не раскалывать общество, не ругаться, не участвовать в защите информационного поля страны и смотреть как разные ТП, сидя на государственной зарплате,, сливают информационную политику в стране, а украинские журналисты получают аккредитацию у террористов.

Нет. Пока я живу в Украине, пока тут живут мои дети и близкие мне люди - я буду бороться. И если это называется порохоботством - пусть так. Всяко лучше, чем быть коллаборантом.

Филипп Духлий

ЯНеБоюсьСказати‬

‪#‎ЯНеБоюсьСказати‬: ПРО ТЕ САМЕ, АЛЕ ТЕПЕР БЕЗ ЕМОЦІЙ
У своєму минулому пості я переважно "віддав належне" тупій мужикобидломасі, яка складає основний "контингент" противників флеш-мобу #ЯНеБоюсьСказати:
Однак бурхлива дискусія в мережі виявила, що серед противників і цієї акції, і "Маршу Рівності" ЛГБТ, і низки інших ініціатив на захист прав та свобод людини, зокрема на захист жіночих прав, все ж таки наявна певна кількість не геть безнадійних - тих, які більш-менш коректно висловлюються, ніби навіть чують опонентів, намагаються аргументувати свою думку, але нажаль з деяких питань просто вкрай погано чи тенденційно поінформовані, і тому відстоюють архаїчні помилкові погляди.
На превеликий мій жаль, чимало людей з вищеназваної категорії - мої бойові побратими, патріоти України, тому для мене особливо важливо спробувати "достукатись" до них та спробувати "навернути в істинну віру" останнє звісно ж жарт, бо я якраз оперую не поняттями "вірю - не вірю", а лише фактами та раціо. Отож, цей мій пост переважно для тих патріотів України, нормальних мужиків, які самі ніколи нікого не гвалутвали та в реальному житті насилля над жінками не одобрюють, але з деяких хибних міркувань сприймають "у багнети" флеш-моб #ЯНеБоюсьСказати: та інші подібні акції.
Персонально звертаюсь до друга Сказа, друга Михася, друга Кажана та подруги Рути - не обламайтесь дочитати до останніх абзаців, це спецом для вас писано!

Отож, короткий огляд на перший погляд раціональних аргументів, що найчастіше вживаються у анти-флешмобінй дискусії:

1. Аргумент щодо "антимужицької упередженості" цієї акції - мовляв, "насилля не має статі та віку, воно однаково неприйнятне та має однаково засуджуватись, нема чого акцентувати саме на генедерному аспекті". Це - прекрасний приклад "лукавої правди", яка гірша за брехню. Сам по собі аргумент щодо насилля - звісно ж вірний, воно дійсно однаково огидне та неприпустиме. Але... Але далі давайте порівняємо реальні шанси жертви захиститись від насильника у ситуаціях "мужик проти мужика", "мужик проти жінки" та "дорослий проти підлітка" - і одразу стане зрозуміло, чому реальна статистика насилля у нас зовсім не гендерно-симетрична, та ще більше асиметрична за віком. Так що спроба звести все до "будь-яке насильство - зло" насправді стає завісою, за якою ховається найпоширеніший вид насильства - саме чоловіка над жінкою. Це приблизно з тої "опери", що активно вживані промосковськими типу-пацифістами аргументи "всі люди брати, не можна вбивати жодну людину" в ситуації нашої війни на Сході - так, ніхто не заперечує, що вбивство це завжди зло, але у випадку війни така "правда" є лукавою...

2. Аругмент щодо "віктимної поведінки" жертв насилля. Суть цього аргументу приблизно така: якщо жінка вдягається та поводиться так, щоб бути сексуально привабливою, то вона тим самим автоматично дозволяє займатися з нею сексом всім, кому захотілось. Я тут навіть не про те, де проходить межа між просто "гарно виглядати" і "вільно себе поводити", та "свідомо поводитись сексуально". Беремо крайній випадок: дівчину, яка дійсно свідомо поводиться "сексі", старанно намагається привабити тощо. Так от, відкрию вам "несподівану істину", чуваки: навіть така свідомо сексуально приваблива поведінка не означає, що вона хоче займатись сексом ІЗ БУДЬ-КИМ! Так, вона собі ШУКАЄ партнера, свідомо приваблюючи його, як це споконвіку повелось у різних біологічних видів але ж вона в жодному разі не відмовлялась від ПРАВА ВИБОРУ, і далеко не обовязков цим вибором станеш саме ти, друже! соррі, така гірка правда чоловічого життя - інколи обирають не нас, прикиньте! ключове тут те, що навіть жінка яка свідомо шукає та заохочує до сексу, залишає за собою право обрати, хто саме з тих кому вона здалася привабливою, так само здасться достатньо привабливим для неї; і це право вибору за нею залишається аж до самого кінця, тобто відмова на будь-якій стадії флірту, шо у кнайпі, що у вже навіть завбачливо знятій хаті, що навіть вже у розстеленому ліжку - це нормально. Це може бути неприємно, чуваки, я в курсі це те, що ми звемо "динамо" і те що дратує та розчаровує але менше з тим - це нормально, це абсолютне та незаперечне право, причому право яке не вимагає нам щось пояснювати та мотивувати. Ні - так ні, ок, дорослі люди, потанцювали один довокло одного, не зрослось... І все. А щоб зрозуміти, наскільки це нормально - просто уявно поміняйтесь ролями. Ви будете вкладати у ліжко жінку, яка чомусь звернула на вас свою увагу, а сама вам чомусь не сподобалась? Нє? Нізащо, "не буває стільки водки"? То от вам і відповідь, прикиньте, у дівчат мізки влаштовані так само Сюди ж - ситуації з примусовим повтором разового добровільного сексу. Так, одного разу повелась, спробувала. Зрозуміла що щось не те, більше повторювати не тягне. У вас самих такого з жінками не траплялось, нє?.. Кажуть, "один раз - не п..ас" так само один раз - не зобовязання перед вівтарем, а всього лише пошук методом проб та помилок так шо нє фіг, шо вже якось було - то було, а на майбутнє право вибору так само залишається за кожним з партнерів, і спроба його позбавити - це гвалт.

3. Сюди ж приблизно лягає аргумент щодо домагань - "вони зроблять як на Заході, де за будь-який натяк можна пришити "домагання" та притягнути до відповідальності!". По-перше, на реальному, а не вигаданому руссо-ЗМІ, Заході всьо далеко не так страшно; окремі інциденти, які потрапляють до мас-медіа, і інколи дійсно демонструють неповну адекватність у оцінках ситуацій, насправді саме тому і потрапляють аж до міжнародних ЗМІ, що є дуже не типовими та викликають резонанс саме як рідкісні нетипові події, у трактовці яких суспільство різко поляризується; нам же ці унікальні винятки показують яко щоденну норму - чудовий приклад "лукавої правди". Але бог з ним, із Заходом - повернемось додому. Ризикну висловити точку зору, яку можливо однаково не сприймуть як більішсть мужиків, так само і частина жінок. ну вже вибачайте, що думаю, те і кажу. Так от, на мою думку кожний дорослий індивід має повне право запропнувати будь-якому іншому дорослому індивіду інтимні стосунки.І за сам факт такої пропозиції категорично не можна ображатись чи обурюватись! Інтимні стосунки - сфера договірних відносин, а без пропозиції домовленість неможлива Але 1) ця пропозиція має бути у дуже чемній формі, з повагою до потенційної другої сторони пропонованої "угоди", а не всякими щипками-лапаннями, та брудними натяками впереміжку зі "специфічним мущінським гумором", що реально є образливим; 2) таку пропозицію можна зробити один раз, так - так, ні - ні, далі це вже дійсно домагання з усіма можливими наслідками; 3) у випадку залежності по службі певно взагалі у більшості випадків краще утриматись від такої пропозиції, бо у цій ситуації виникає дуже тонка межа між просто "пропозицією" та "пропозицією, від якої неможливо відмовитись", а це вже ближче до насилля та гвалту, аніж до чесних договірних стосунків. Тримайтесь цих простих правил - і не буде на вас позовів за домагання А, ну і ледь не забув сказати, бо ж надто очевидно - звісно, така пропозиція однаково можлива, і за тими ж правилами, незалежно від того її робить чоловік жінці чи навпаки (та у всіх інші можливих комбінаціях ). перепрошую у тих жінок, хто в принципі вважає що нічого нікому пропонувати не можна - отут я з вами не погоджусь. Але імхо різниця між пропозицією та домагнянм настільки очевидна у абсолютній більшості випадків, що нескладно дотримуватись наведених вище правил, і це зніме масу проблем.

4. Аргумент щодо "грантоїдів", які спеціально роздмухують проблему, щоб на ній піаритись та "косити бабло". Цей аргумент не витримує жодної критики, бо навіть якщо у ситуації дійсно активно задіяні професійні "грантожери", то у наведеному аргументі порушена логічна послідовність. Не грантожери створюють у суспільстві проблему, навпаки - вони можуть отримувати свої гранти лише на тих проблемах, які направду існують та наболіли. Грантожери - не більше, ніж чайки, які кружляють над морем саме там, де пливе косяк риби, але не здатні цей косяк спрямовувати. Гранти дають далеко не на будь-що, і на вигаданій неіснуючій проблемі всерйоз не пропіаришся та не заробиш. Тим більше, в середовищі грантожерів своя жорстока конкуренція за "ринок донорів", і виживає там лише найпрофесійніший - той, хто вміє відчути справжні гострі проблеми, знайти справжні замовчувані, але дуже болісні для суспільства теми, і от вже на їх викритті пропіартись та підзаробити. Так що забудьте про грантожерів - не вони розплодили у суспільстві насильників, не вони зробили тисячі дівчат жертвами насилля, не вони роками живуть із замовчуваною травмою. Суспільство має вирішити проблему насильства, незалежно від того, чи при цьому хтось заробить по ходу справи, чи ні - ні причина виникнення проблеми, ні результат суспільної терапії з цим напряму не повязаний, винесіть "грантожерів" за дужки, і дивіться на саму суть явища.

5. Аргумент про "феміністок, які ненавидять всіх мужиків, та сильно перебільшують". Чи люблять феміністки мужиків - це їхня справа, особисто мені це глибоко байдуже. Підозрюю, що розумні феміністки в принципі не можуть любити чи не любити ВСІХ мужиків - суто персонально, одних люблять, інших ні, так само як і не-феміністки що в голові у дурних феміністок - а бог зна, мені по фіг, я не сильно цікавлюсь дурнями будь-якого штибу А от щодо "феміністки сильно перебільшують" - отут нажаль аналіз фактів показує, що дискримінація жінок в Україні абсолютно не вигадана, навпаки - вона є щоденною практикою у практично всіх сферах життя. Як людина, яка у мирний час працює в науці та освіті, а відносно нещодавно бігала з автоматом по степах Лугандонії, обмежусь прикладами лише з цих двох найближчих мені сфер життя. Отож, наука та освіта - із 180 "какодєміков" НАНУ жінка 1 (прописом: ОДНА), жінок - ректорів вишів 4-го рівня нема ЖОДНОЇ; а при тому на першому курсі будь-якого універу дівчат щонайменше стільки ж, як і хлопців, а на багатьох спеціальностях помітно більше. Будь-хто, кому бодай раз доводилось бухати на кафедральних "посиденьках" та чути "професорські базари", легко зрозуміє суть явища - більшість нашої "олдскульної прахвесури" абсолютно неприховані шовіністи, які після першої ж чарки навіть не приховують, що місце жінки - на кухні чи у приймальні секретуткою, ну від сили молодшим персоналом у лабораторії, а будь-який карєрний ріс жінок може бути забезпечений лише через "залік професорові Трахману". Втім, "по трєзвянє" ці погляди не сильно змінюються, ну хіба трохи приховуються - хоча фразочки типу "нащо вам та наука, з вашим личком можна і заміж вийти" вважаються нормальними навіть безпосередньо в робочі моменти. "Ну, а шо, а може це правда, і жінкам реально не до науки?" - та нє, чуваки, на щастя є статистика для перевірки. Щороку купа випускників українських вишів вступає до докторатів у кращих університетах Європи та Америки. І от же ж яке диво дивнєє - серед цих вступників, які проходять за шаленими конкурсами, у жорсткий конкуренції з місцевими абітурієнтами, з індусами, китайцями тощо, статистично значно переважають дівчата. І от що ще більш дивно - надалі пропорція хлопців-дівчат зберегіається незмінною і серед тих, хто отримує там докторські ступені, і серед тих хто просувається у академічній кар'єрі на вищі щабелі. Тобто справа не у "жіночій природі", а у природі українського соціуму з явно нерівними шансами. Ну добре, це десь у якихось академічних колах, далеких від "реального життя"... Ну от вам найреальніше з реальних життів - українська армія, та сама, після служби в якій як відомо "у цирку не сміються " так от, якими б навичками не володіла дівчина, у якій би фізичній формі вона не була - наше славне військо передбачає для неї лише 2 (прописом - ДВІ) можливі бойові посади у діючих військових частинах - звязкова ("радістка Кет") та медсестра ("санінструктор"); всі інші можливості - це взагалі штабні секретарки, повари тощо... Моя приятелька - майстер спорту, професійний каскадер (! - уявляєте рівень підготовки!), першою з випуску їхньої бригади ВДВ здала стрільбу; так от, вона вже рік "нелегально" снайперить на передовій, на папері числячись "звязковою" при штабі... Будь ласка, приїдьте туди, де вона воює, і розкажіть їй, що "феміністки перебільшують"...

6. Дуже поширеним є аргумент "ну добре, проблема є, але ж хіба флеш-моб її вирішує? все лишиться як є". Жодна суспільна проблема ніколи в історії не була вирішеною до того, як суспільство визнало сам факт наявності проблеми, та необхідності щось вирішувати. Неможливо призначити лікування без діагнозу, це стосується як людини, так і соціуму. Флеш-моб сам по собі не вирішить проблему насильства, але він робить для цього необхідний і нічим іншим не замінний перший крок: визнання наявності проблеми та оцінку масштабу її поширення (до речі, схожа ситуація з Маршами ЛГБТ). Навіть для мене масштаб насильства, тобто те, яка саме кількість дівчат та жінок поруч зі мною реально відчули насильство на собі, стало сумним та шокуючим відкриттям. А я ще живу далеко не у рожевих окулярах... Так що математичною мовою цей флеш-моб не є ДОСТАТНЬОЮ умовою для розвязання проблеми, але є умовою НЕОБХІДНОЮ. Ну і навіть сам по собі він дещо допомагає - мені важко судити про чужі почуття та відчуття, але ризикну припустити що багатьом жінкам стало легше жити і від розуміння, що не вони винні у насиллі над ними, і від усвідомлення того як поруч багато таких само як вони, і від полегшення внаслідок вивільнення того, що довго замовчувалось. Так що можливо сам флеш-моб вже трохи зменшив рівень насилля - бо збільшив число психологічно готових дати відсіч гвалтівникові.

7. Ну і нарешті два "політичних" аспекти - друже Сказ, друже Кажан, подруго Руто, друже Михась, сподіваюсь ви досюди дочитали! "В країні війна, невже нема більш актуальних проблем?" - аргумент звучить пафосно та ніби навіть переконливо але направду варто задуматись, на якому історичному тлі відбуваєтсья наша війна, через що нам довелось воювати, і власне за що ми воюємо. Наша війна - це не лише визвольна війна за незалежність нашої країни від гнилої імперії. Вона одночасно - війна за свободу кожного громадянина, не просто за Україну на карті світу, але і за те, якою саме ця наша Україна буде. Нам довелось воювати проти агресора саме після того, і значною мірою внаслідок того, що ми вчинили Революцію Гідності. Точніше, ми її розпочали, а до завершення ще дуууже далеко. Так от, Революція Гідності триває, і цей флеш-моб - дуже логічна та органічна її частина. Поки хлопці тримають на сході фронт проти зовнішнього Мордору, як його в перші найгірші місяці тримали ми з вами, тим часом у тилу має відбутись очищення від Мордору внутрішнього. Ця велика "зачистка тилів" включає і боротьбу між нами та корупціонерами від депутата чи мера до Самого Кандітєра, і протистояння добровольців та мусорської системи з "кривосудними" суддями та прокурорами, і нейтралізацію тилової "вати" - і цей флеш-моб. Дівчата так само як ми намагються зачистити тили від сволоти, наразі - від свиноподібних мудаків - насильників. Це - частина творення тої нової, нашої України, за яку ми власне воюємо, і тому це не просто не невчасно, а якраз в саму тєму! Чим кращим буде суспільство за спинами наших пацанів на сході, чим краще ми зачистимо тил від всіх різновидів мерзоти - тим швидше ми перейдемо від стояння на лінії до наступу та перемоги. І в цьому сенсі цей мирний флеш-моб - цілком реальна допомога фронту і нашій війні, хоч може на перший поверховий погляд це і не очевидно. Наша майбутня військова перемога можлива лише на базі повної перемоги Революції Гідності (яку не дарма саме так назвали!), і дівчата по-своєму роблять наступний крок цієї революції. Ну і крім всього іншого, ця війна ще може тягнутись дуууже довго, то що ж, на весь цей час законсервувати та "заморозити" всі революційні зміни у суспільстві (чого б рівною мірою прагнули що Пуйло, що наш Кандітєр), завмерти на місці "які вже є" - чи навпаки, розвиватись та рухатись вперед по всіх можливих напрямках прогресу, допоки дозволяє відносне "затишшя" на фронті? Імхо відповідь очевидна.

8. Ну і нарешті про "лівий дискурс" у всьому тому. Чуваки, вам не подобається участь у організації флеш-мобу всякої-різної "лівиці"? Прикиньте, я теж мяко кажучи не у захваті від українських ліваків. І навіть не тому, що всі ліві ідеї хрінові - імхо геть не всі, деякі дуже навіть гут. Але факт є факт - за унікальними винятками вся реальна українська "лівиця" - промосковська, інколи це видно відверто, як-от із огидною ФСБшною "Боротьбою", інколи більш завуальовано - але якщо поритись, за майже всім нашим, що зліва, стирчать вуха Москви. Для мене це дуже болісне питання, в першу чергу саме тому, що я все свідоме життя виступав за права та особисту гідінсть не лише нації, але і кожного окремого індивіда, радісно кидаюсь на правильні з моєї точки зору пости на захист прав жінок, ЛГБТ тощо (тобто про те, за що я сам особисто готовий воювати, поза всяким право-лівим дискурсом) - і нажаль, дуже часто буваю розчарований профайлами авторів цілком правильних текстів: там дуже часто виявляється всякий гидотний "анамнез" на кшталт "Інстітута Міра" (імені Медвечука ), всяка-різна сволота типу Скиби у друзяках, адські пости про "хунту" та "нацистський режим" в Україні... Тому так, я дуже обережно ставлюсь до наших ліваків, і більшістю з них гидую. Однак не робіть принципової, системної помилки - не віддавайте лівакам лідерство у захисті прав та свобод людини! Розділяйте "мухи та котлети" - саму суть проблеми, та те, хто на ній "їздить". По суті проблеми йдеться про те, що наші українські дівчата в нашій країні регулярно потерпають від насильства у різних формах. Їм потрібно допомогти - спершу допомогти пережити те що вже не зміниш, потім допомогти організуватись так, щоб це повторювалось все рідше і рідше, поки геть не зникне. Це можемо, і маємо зробити саме ми - патріоти, бо це наша країна, наше суспільство, наші сестри та подруги. Або ж ми можемо умити руки, пославшись на "більш важливі проблеми", і тоді нє фіг жалітись, що всяка сумінвна лівиця "паразитує на проблемі". Не буде проблеми - не буде їм на чому паразитувати, а доки вона є - це наша з вами проблема, а не проблема "ліваків". Як казав мій ротний Зола, "я знаю, де правильне, а де лєвєльне" Не хочемо "лєвєльного" дискурсу - значить маємо самі підтримати і цей перший флеш-моб, і всі подальші активні дії здорової частини соціуму проти скотської частини, і буде нам щастя!
Ото десь отака вечірня проповідь, братове мої правовірні... ІншаАлла!

Originally posted by philologist at Игорь Губерман: "Попахивает войной. Какая-то общая озлобленность ощутимо витает в воздухе"
Сегодня все внешнее поведение России зависит от амбиций и взбрыков одного человека, с сожалением утверждает поэт Игорь Губерман, автор знаменитых гариков, которые он даже после 30 лет жизни в Израиле продолжает писать по-русски, считая знание языка своей второй родины "делом вполне вторичным". Накануне гастролей в Риге и Резекне Губерман дал интервью порталу Delfi. "Гаренька, каждое твое слово – лишнее", - говаривала любимая бабушка будущего поэта. Она же в свое время открыла Игорю Мироновичу страшную семейную тайну – ее двоюродным братом была яркая историческая личность - инженер и революционный деятель Пинхас Рутенберг, который сдал попа Гапона и просил у Керенского мандат на повешение Ленина и Троцкого, но не получил. Позже он бежал в Палестину и электрифицировал Израиль.



Read more...Collapse )

Вы также можете подписаться на мои страницы:
- в фейсбуке: https://www.facebook.com/podosokorskiy

- в твиттере: https://twitter.com/podosokorsky
- в контакте: http://vk.com/podosokorskiy